Dr

Мінаков Анатолій Олексійович

Протягом 1998 – 2001 рр. — доцент, а з 01.09.2001 р. по 4.01.2012 р.---- професор кафедри космічної радіофізики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Науковий напрям. Поширення електромагнітних хвиль у космічному просторі. Взаємодія електромагнітних і гравітаційних полів. Статистична радіофізика.

Біографічна довідка.
Народився 13 квітня 1949 року, помер 4 січня 2012 року у м. Харкові. У 1974 році закінчив з відзнакою Харківський державний університет ім. О. М. Горького (радіофізичний факультет) за спеціальністю "радіофізика та електроніка".
Кандидат фізико-математичних наук. Дисертацію на тему “Фокусировка электромагнитных волн в слабых гравитационных полях” захистив 2-го лютого 1980 року у спеціалізованій раді Ленінградського державного університету ім. А. О. Жданова.
Доктор фізико-математичних наук. Дисертацію на тему “Взаємодія електромагнітних і гравітаційних полів. Гравітаційні лінзи” захистив у 1993 році у спеціалізованій раді Головної астрономічної обсерваторії НАН України (м. Київ).
Вчені звання. З 1994 — старший науковий співробітник за спеціальністю “радіофізика”, з 2002 р. — доцент, а з 2004 р — професор кафедри космічної радіофізики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Протягом 1973 – 1985 рр. працював в Інституті радіофізики і електроніки АН УРСР (м. Харків). З 1985 — до 2012 працював в Радіоастрономічному інституті НАН України (м. Харків). З 1995 по 1999 рр. — заступник директора з наукової роботи. З 1999 р. по 4.01.2012 р. завідуючий відділом космічної радіофізики Радіоастрономічного інституту НАН України.

Головні наукові результати. Найбільш вагомі його результати присвячені аналізу взаємодії електромагнітних та гравітаційних полів. А. О. Мінаков був одним з найперших у світі, хто запропонував вивчення лінзового ефекту, що виникає при проходженні електромагнітних хвиль крізь гравітаційні поля астрофізичних об’єктів, проводити на базі сучасних радіофізичних методів. Отримані ним результати дозволили досконало вивчити різноманітні прояви фокусуючої дії полів тяжіння, нейтральних атмосфер і плазмових утворень планет, зірок, галактик і їх скупчень, що важливо для вирішення оберненої задачі відновлення параметрів об’єктів за результатами спостережень. Особливої актуальності обернена задача набула в зв’язку з проблемою пошуку прихованої маси і визначення структури Всесвіту за допомогою ефекту гравітаційної лінзи.
    За допомогою відомих та розвинутих радіофізичних методів геометричної оптики, дифракції хвиль та статистичного аналізу А. О. Мінаков виконав цикл робіт з вивчення різноманітних ефектів, що відбуваються при поширенні електромагнітних хвиль в полях тяжіння нерухомих небесних тіл та тих, що обертаються. Отримані результати дозволили досконало вивчити властивості природних лінз та оцінити значення коефіцієнту підсилення випромінювання з урахуванням різноманітних як регулярних, так і випадкових факторів. Дифракційний аналіз з одного боку дозволив виявити короткохвильову границю фокусування, що пов’язана з несферичністю маси, та ії обертанням. З іншого — статистичний аналіз визначив вплив неоднорідностей атмосфери Землі та міжзоряної плазми на структуру зображень гравітаційно-лінзованих джерел. Була знайдена абсолютна довгохвильова границя фокусування, яка пов’язана з розсіюванням випромінювання на неоднорідностях плазми. Аналіз фокусування випромінювання джерела, що розподілено у просторі і змінюється у часі показав, що гравітаційна лінза “перетворює” випромінювання аналогічно радіотехнічному фільтру, що пропускає довгочасні і зарізає швидкочасні зміни потужності випромінювання. Це потрібно враховувати при проведенні кореляційного аналізу з виявлення часової затримки сигналів, що приходять від різних зображень джерела. Визначення затримки вкрай необхідно для незалежної оцінки сталої Хаббла і уявлення сучасної структури Всесвіту.
    За допомогою існуючої радіофізичної аналогії А. О. Мінаковим свого часу була розв’язана задача конвертації гравітаційних хвиль в електромагнітні, яка відбувається в полях тяжіння таких заряджених та намагнічених небесних тіл, як чорні діри та нейтроні зірки. Актуальність цієї задачі пов’язана з існуючими труднощами безпосереднього вимірювання гравітаційних і можливістю реєстрації слабких електромагнітних хвиль. Завдяки знайденому рішенню було побудовано індикатрису індукованого випромінювання та зроблені оцінки величини ефекту.
    А. О. Мінаковим провів дослідження статистики ефекту мікролінзування, який виникає в полях тяжіння зірок та субзірок, що випадково розподілені та рухаються всередині галактик. На основі аналогії між задачами аналізу ефектів мікролінзування в астрофізиці, сцинтіляцією випромінювання на випадкових неоднорідностях в радіофізиці та розсіюванням електронів на заряджених атомних ядрах в квантовій механіці були отримані результати які, крім астрофізики, можуть бути застосовані в радіофізиці і теорії атомного розсіювання. На базі даних спостережень і отриманих формул можна побудувати функцію розподілу мас мікролінз в галактиці, а також з надзвичайно високою роздільною здатністю вивчати тонку структуру областей квазарів, що випромінюють в широкому діапазоні довжин хвиль.

Науково-організаційна діяльність.
А. О. Мінаков багато років активно взаємодіяв зі спостерігачами НДІ астрономії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна http://www-ukr.univer.kharkov.ua/ua/research/scientific_institutions/astronomy_institute, ГАІШ МДУ (м. Москва) http://www.sai.msu.ru/, АІ АН РУз (м. Ташкент) http://www.astrin.uzsci.net/index.html, а також з дослідниками Смітсоніанівського астрофізичного центру (США) http://www.cfa.harvard.edu/. Він приймав участь у проведенні вітчизняних та міжнародних проектів з спостереження гравітаційних лінз на 1,5 м телескопі обсерваторії “Майданак” АІ АН РУз http://www.astrin.uzsci.net/index.html. Роботи проводились на основі міжнародних угод між академіями наук України, республіки Узбекистан та Смітсоніанівським астрофізичним центром http://www.cfa.harvard.edu/. Накопичені багаторічні дані використовувались для вирішення задач відновлення параметрів та побудови фізичних моделей фокусуючих тіл — галактик, а також визначення тонкої структури джерел випромінювання — квазарів.
    Багато уваги А. О. Мінаков приділяв підготовці наукових кадрів. Він на високому рівні більш ніж 10 років читав загальні курси зі статистичної радіофізики та теорії інформації на радіофізичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, керував групою молодих наукових співробітників, аспірантів та дипломників. Ним підготовлено до захисту один кандидат та один доктор наук.
    Протягом 6 років (1997 – 2002 рр.) — член Експертної ради ВАК України зі спеціальності 01.03.02 — “астрофізика та радіоастрономія”.
— З 1998 по 1999 рр. член спеціалізованої ради Д64.052.03 Харківського державного технічного університету радіоелектроніки за спеціальністю 01.04.03 – “радіофізика”.
— Був членом спеціалізованої ради Д64.051.02 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за спеціальністю 01.03.02 – “астрофізика, радіоастрономія”.
Входив до складу редколегії журналів:
— “Радиофизика и Радиоастрономия” (ISSN 1027-9636).
— “Вісник астрономічної школи” (ISSN 1607-2855).
— З 2003 р. учений секретар Наукової ради з проблеми “Астрономія” Відділення фізики і астрономії НАН України, а також член робочої Ради Української астрономічної асоціації.
    А. О. Мінаков був науковим керівником, заступником керівника та відповідальним виконавцем низки програм, які проводилися Національним космічним агентством України (“Попередження”, “Програма”), Міністерством освіти і науки України (“Майданак”), а також при підтримці фондів CRDF (один проект) та STCU (два проекти). Роботи проводилися згідно Державних програм з вивчення навколоземного простору і прогнозування землетрусів, а також міжнародних програм з дослідження пилової плазми і спостереження гравітаційних лінз. А. О. Мінаков керував цільовою держбюджетною програмою НАН України “Космомікрофізика-Х”, яка присвячена пошуку темної енергії та прихованої маси у Всесвіті за допомогою ефекту гравітаційної лінзи. Ним опубліковано понад 70 праць в провідних вітчизняних та міжнародних виданнях. Серед них перша у світі монографія з гравітаційних лінз "Гравитационные линзы" (1989р., у співавторстві з Бліохом П.В.), перший на Україні та країнах СНД підручник “Статистична радіофізика” (2003 р., у співавторстві з Тирновим О. Ф.) для вищих навчальних закладів (російською та українською мовами), а пізніше — "Статистична радіофізика. Частина I. Основні поняття ймовірностей. Елементи теорії випадкових функцій." ( 2007 р.), "Статистична радіофізика. Частина II. Флуктуаційні явища в радіотехніці та основи статистичної теорії поширення хвиль" ( 2007 р.) та "Статистична радіофізика. Частина III. Вплив випадкових неоднорідностей на поширення та розсіювання хвиль" ( 2007 р.), затверджені МОН України як підручники, науково-методичний посібник та два авторських свідоцтва.
Основні наукові праці.

1. Блиох П. В., Минаков А А. Гравитационные линзы, Киев: Наукова думка, 1989. — 240 с. (монографія).
2. P. Bliokh, A. Minakov. Diffraction of liqht and lens effect of the stellar gravitational field // Astrophys and Space Sci. — 1975, Vol. 34, No. 2. — L7 – L9.
3. Минаков А. А. Распределение электростатического потенциала вокруг точечного заряда, находящегося в сферическом конденсаторе Земля-ионосфера с экспоненциально увеличивающейся по высоте проводимостью атмосферы // Кинематика и физика небесных тел. — 1996. — Т. 12, №6. — С. 47 – 54.
4. Минаков А. А., Вакулик В.Г. Влияние эффекта микролинзирования на характеристики изображений видимых вблизи критических кривых гравитационных линз-галактик// Письма в АЖ. — 2000. — Т.26, №10. — С. 729 – 740.

5. Минаков А. А. Космические линзы // Радиофизика и электроника. — 2004.- Т. 49, Спец. выпуск, С. 128 – 139.
6. Минаков А.А., В.Г.Вакулик. Статистический анализ гравитационного микролинзирования: Монография/ – К.:Наукова думка, 2010.– 261 с.– (НАН Украины. Радиоастрономический институт) ISBN: 978-966-00-0884-8